Про спрощення податкового законодавства та фіскальний тиск на практиці

20 декабря 2016 / Автор: Богдан Катрушин

Останнім часом у Київському регіоні отримали широке розповсюдження операції з житлом, які здійснюються шляхом укладення між власниками-фізичними особами договорів купівлі-продажу речових прав на об’єкт нерухомості (тобто квартиру). Зважаючи на активну забудову столиці й передмість та поширеність саме цієї схеми інвестування у будівництво, контролюючі органи вирішили не залишатися осторонь. Це призвело до того, що представники Державної фіскальної служби визнають діяльність, пов’язану з купівлею-продажем житла, підприємницькою й нараховують усі можливі податки і збори.

На перший погляд, позиція податкових органів може здатися правомірною, оскільки у своїх висновках податківці фактично дублюють позицію Вищого адміністративного суду, яка викладена в ухвалі від 16 листопада 2015 р. №К/800/67007/14. Розглядаючи касаційну скаргу Державної фіскальної служби, Вищий адміністративний суд України дій шов висновку, що будівництво багатоквартирних житлових будинків як за власні, так і за залучені кошти є безумовним свідченням того, що збудований об’єкт нерухомості передбачав отримання прибутку від подальшого продажу квартир та нежитлових приміщень, а це є неодмінною характерною рисою підприємницької діяльності.

Та якщо керуватись нормами Господарського кодексу України, його ст. 42 підприємництво визначається як самостійна, ініціативна, систематична і на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. І, що важливо, усі перелічені умови мають виконуватись одночасно. У іншому випадку така діяльність не може бути визнана підприємницькою.

»ЄСПЛ було визнано,що національне законодавство не забезпечує адекватність захисту від свавільного втручання органів державної влади

ЄСПЛ

При цьому жоден нормативно-правовий акт, зокрема ні Господарський, ні Податковий кодекси України не містять чітких кількісних критеріїв для визначення систематичності діяльності, що дає підстави для спекуляцій з боку контролюючих органів. Співробітники фіскальної служби взяли за основу підхід, відповідно до якого діяльність, яка здійснюється три і більше рази протягом звітного року,
вважається система3тичною, а отже, має підлягати оподаткуванню за ставкою 18% у порядку, передбаченому ст. 177 ПКУ, та ще й зі сплатою ПДВ.

Повний текст статті "Подвійні стандарти або про спрощення податкового законодавства та фіскальний тиск на практиці" для "Юридична газета" № 5 (549)